Основні норми добросусідства згідно земельного законодавства України

Чинне  законодавство України чітко регулює права і обов’язки власника землі не лише щодо держави, але й стосовно сусідів. Дані норми визначаються Земельним кодексом України та називаються  добросусідство.

Згідно даних норм власники та землекористувачі земельних ділянок:

  • повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
  • не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
  • співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (ст. 103 ЗКУ);
  • вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше. (ст. 104 ЗКУ).

 

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу  власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (ст. 105 ЗКУ).

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. (ст. 106 ЗКУ).

 

У випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою,  рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Можливе це за домовленістю до того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди (ст. 108 ЗКУ).

 

Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах (ст. 109 ЗКУ).